Пісня "Повні легені під воду і рештки хліба в кишенях брюк" Арсена Мірзояна пронизана глибокими емоціями і важливими роздумами про втрату, самотність та пошук себе у складному світі. Ліричний герой пісні звертається до друга, який знаходиться у стані глибокого сп'яніння, не засуджуючи його, але намагаючись знайти спільну мову через власний досвід і розуміння.
У другому абзаці пісні йдеться про внутрішнє відчуття втрати та невдач, яке об'єднує героя зі своїм співрозмовником. Вони обидва втратили "крила", метафору можливостей, мрій, або ілюзію легкості буття, яка, можливо, ніколи не була реальністю. Співак говорить про цей спільний біль, який об'єднує людей у їхній самотності та пошуку сенсу.
В третьому абзаці пісні розкривається тема спогадів і ностальгії, які залишаються в серці героя. Спогади про кохання, які тепер лише намальовані на стінах міста графіті, та про турботу матері, яка колись гладила крила, що тепер втрачені. Це вказує на глибоку особисту втрату та невимовний біль, який герой пісні намагається подолати, спілкуючись із своїм другом.
Закінчується пісня рефлексією про втрачені можливості та про те, що іноді людина сама є причиною своїх невдач. Герой піднімається над особистими випробуваннями і намагається знайти сенс у своєму досвіді, поділяючи його з другом у спробі знайти спільну втіху в їхніх спільних переживаннях. Це пісня про співчуття, розуміння та необхідність подолати особисті трагедії, знайти опору у спілкуванні та спільних переживаннях.