Пісня Арсена Мірзояна "На спині не спав я а значить були вони" переповнена глибокими емоціями та символізмом, який відкриває перед слухачем історію особистісного досвіду, втрати та самопізнання. Використовуючи образи п'янства, втрачених крил і забутих ключів, автор занурює нас у роздуми про втрачені можливості та спроби знайти утіху в самотності та забутті.
Перший абзац пісні малює картину співчуття і розуміння між двома людьми, що знаходять втіху у спільному пияцтві, не питаючи один одного про причини своєї біди. Це вступ до глибшої історії про особистісні втрати та спробу знайти в собі сили продовжувати жити, незважаючи на всі перепони.
У другому абзаці автор вводить метафору втрачених крил, яка символізує втрату свободи, надій та мрій. Метафора графіті, що залишається на стінах як зізнання в коханні, говорить про те, що єдине, що залишається після нас – це спогади про минуле, моменти кохання та зізнання, залишені на "стінах" нашого життя.
Фінальний абзац пісні розкриває глибину особистісної трагедії через образ неспаних на спині ночей, що натякає на втрату близьких, символічно представлених через "крила", які "гладила мама вночі". Це вказує на дитячі спогади, безпеку та турботу, які вже не можна повернути. Закінчується пісня розмірковуваннями про власну відповідальність у втраті цих "крил" та пошуками винуватців, що залишає слухача перед обличчям неминучої самотності та рефлексії над власним життям.
Таким чином, пісня є глибоким філософським роздумом про життя, втрату, самотність і нездатність повернути час назад, пропонуючи слухачу не просто мелодію, а складний емоційний досвід.