Пісня "Або хоч маленький рубець" виконавця Арсен Мірзоян занурює слухача у глибокі роздуми про втрату, пошук себе, і невидимі рани, які ми несемо у серці. Автор розповідає про близькість між двома людьми, які об'єднані спільним болем і втратами. Ця спільність випливає з усвідомлення, що кожен із нас має свої невидимі рани або рубці, отримані внаслідок життєвих випробувань.
Використання образу втрати крил символізує втрату невинності, свободи, або можливості мріяти і літати. Автор ставить під сумнів існування ідеального світу (неба), підкреслюючи, що ми самі створюємо свою реальність, яка часто обмежена стінами власних досвідів і спогадів. Згадка про графіті на стінах як зізнання в коханні відображає тугу за минулим, за недосяжним або втраченим коханням.
Останні рядки розкривають ностальгію за безпечнішими і безтурботними часами, символізованими через спогади про дитинство, коли мама гладила по спині, надаючи відчуття захисту і турботи. Втрата цього відчуття у дорослому житті спонукає до рефлексії про втрачені "крила" і спроби знайти або відновити їх. Ця пісня – це медитація про пошук втраченого, про спроби знайти в собі сили продовжувати летіти, навіть коли здається, що всі крила вже втрачені.