Пісня Андрія Кравченка розповідає про глибокі переживання, зміни та незмінність почуттів між двома людьми, які колись були близькими. У перших рядках автор згадує момент зустрічі з коханою особою, але зазначає, що з часом вона дуже змінилася. Ці зміни не лише зовнішні, але й внутрішні - у її погляді з'явилася печаль, а усмішка втратила свою колишню солодкість.
Автор акцентує увагу на тому, що обличчя коханої втратило ту радість та щастя, яке він пам'ятає, а її уста, які колись були для нього джерелом радості, тепер здаються йому чужими. Це спонукає його задатися питанням, хто міг бути з нею поруч, коли він був відсутній.
Проте, незважаючи на всі зміни, які сталися з коханою та в їх відносинах, суть пісні полягає у вічності та незмінності їхніх почуттів. Автор закликає кохану усміхнутися йому, якщо вони колись знову зустрінуться, наголошуючи на тому, що, незважаючи на роки та зміни в них обох, їхня любов залишається незмінною. Це підкреслює ідею, що справжні почуття переживають час, зміни у зовнішності та інші життєві обставини. Пісня виражає ностальгію за минулим, сподівання на збереження зв'язку душ та віру в непорушність істинних емоцій.