Ця пісня Ірини Федишин є зворушливою відданістю коханню, що перевищує звичайні почуття і прагнення. У першому абзаці задаються риторичні питання про втрату волі та журбу, а також про джерело сили, яке з'являється, коли поруч кохана особа. Це наголошує на тому, що присутність коханої людини перетворює світ, наповнюючи його яскравими кольорами і сенсом.
Другий абзац глибше розкриває тему самопожертви та непохитної відданості в ім'я кохання. Виконавиця готова віддати все, навіть своє життя, заради можливості бути поруч з коханою людиною, почути його серцебиття та бачити красу світу через призму їхнього кохання. Це підкреслює безмежність та безумовність почуттів, які переживає героїня пісні.
В останньому абзаці пісня доходить до кульмінації, де висловлюється впевненість, що це почуття є справжнім коханням. Героїня замислюється над тим, як вона могла жити без свого коханого до їхньої зустрічі, і з глибоким усвідомленням цінує момент, коли вона зрозуміла свої почуття серцем. Ця пісня є одою до всепоглинаючого кохання, що здатне перетворити життя, наповнити його новими барвами та глибоким сенсом.