Пісня, яку виконує Андрій Кравченко, торкається теми змін, які відбуваються з людьми та їхніми відносинами з плином часу. Ліричний герой згадує момент першої зустрічі з коханою, описуючи її як чарівну і неповторну подію. Відтоді минуло багато часу, і зустрічаючи її знову, він відчуває, що вона змінилася, не залишилася тією ж самою, що була колись.
Зміни відбулися не лише з зовнішністю, але й з внутрішнім світом героїні. В її очах він бачить смуток, а уста вже не ті - не такі солодкі, як раніше. Ліричний герой задається питанням, хто міг їх цілувати, коли він був відсутній, виражаючи біль втрати тієї інтимної близькості, яку вони колись мали.
Незважаючи на всі зміни та пройдений час, він все ще пам'ятає ту любов, яка їх об'єднувала. Герой просить кохану усміхнутися йому, як вона усміхалася колись, підкреслюючи, що незважаючи на зміни в них обох, вони залишаються тими самими людьми, що любили один одного. Це вказує на незгасиму надію, що глибокі почуття, які колись об'єднували їх, можуть пережити час та обставини. Пісня стає роздумом про вічність почуттів, здатних витримати випробування часом, і водночас про тугу за минулим, яке вже неможливо повернути.