Пісня "Час рікою пливе" у виконанні Андрія Кравченка розкриває тему непереможної сили часу та змін, які він приносить у життя людей і їхні взаємини. Через образи та метафори автор передає глибокі почуття до коханої особи, з якою довгий час не бачився. Він описує момент зустрічі з коханою після довгої розлуки, зазначаючи, як важко йому було її впізнати. Ця зустріч викликає спогади про минуле, одночасно відкриваючи зміни, що відбулися з обома.
Автор звертає увагу на фізичні та емоційні зміни в коханій, зокрема на її сумні очі та змінені риси обличчя, які втратили колишню безпосередність і радість. Ці спостереження спонукають його задати риторичне питання про те, хто цілував її уста в їхню розлуку, вказуючи на глибоку емоційну біль та відчуття втрати.
Проте, незважаючи на всі зміни та час, що пройшов, пісня завершується на позитивній ноті. Автор закликає кохану посміхнутися йому, як вона це робила колись, підкреслюючи, що хоча вони обоє змінились, їхня любов залишилася незмінною. Це виражає надію на відродження стосунків та можливість зберегти почуття, незважаючи на випробування часом і обставинами. "Час рікою пливе" є виразом усвідомлення того, що справжня любов здатна пережити будь-які зміни та випробування, залишаючись вічною та непохитною.