Пісня "В час ти своєю кров’ю всіх нас спас" виконавця STASYA занурює слухача у глибокі роздуми про боротьбу, втрати та надію. У першому куплеті малюється картинка затишної хати, де вогонь на столі згасає, символізуючи можливо кінець або ж втрату. Бабця, що молиться за всіх, стає образом безмежної віри і жертовності, висловлюючи готовність пожертвувати собою заради інших.
У рефрені пісні йдеться про велику жертву заради спасіння всіх нас, де іконостас плаче у кутку, відображаючи смуток і водночас святість моменту. Це вказує на тему прощення і спасіння, незважаючи на гріхи та злі вчинки людей. Тут ми бачимо змішання болю за невинно загублені життя та віру в краще майбутнє.
Другий куплет розповідає про утечу, пошук свого місця в світі та втрачену надію через зло, що всюди присутнє. "Будували собі сходи догори" може символізувати спроби покращити своє життя або суспільство в цілому, які руйнуються через злість і жорстокість оточення. Втім, присутня ідея про те, що допоки горить свічка, є надія – світло в кінці тунелю, можливість для змін та відновлення.
Закінчуючи, пісня стає глибокою рефлексією про віру, надію і жертовність у боротьбі зі злом, підкреслюючи важливість прощення та співпереживання у найтемніші часи. Це заклик не втрачати віру у краще майбутнє, незважаючи на всі випробування та труднощі.