Пісня "А солдат спить вічним сном" у виконанні Анастасії Приходько звучить як глибокий і болісний роздум про війну та її наслідки. Лірика переплітає образи степу, битви і материнського чекання, створюючи картину безкінечної боротьби та особистої трагедії.
У першому куплеті ми бачимо солдат, що йдуть через степ до бою, навколо яких розгортається пейзаж занепаду та руйнувань - мати, яка стоїть біля хати, та село, огорнуте димом. Це відображає загальну картину війни, де життя зупиняється, а буденність перетворюється на виживання.
Другий куплет зосереджується на самій битві - гармати, що розгулюють степом, і солдати, які падають в бою. Образ жит, що шумлять довкола, підкреслює контраст між війною і мирним життям, яке продовжується незважаючи на хаос.
У третьому куплеті передається надія та відчай матері, яка чекає на свого солдата, несучи в собі вічне сподівання на повернення. Проте, завершення пісні розкриває жорстоку правду - солдат вже не повернеться, він "спить вічним сном". Це висвітлює безглуздість війни та її здатність забирати найцінніше - життя молодих людей, залишаючи після себе лише біль та пам'ять.
Таким чином, пісня відтворює образи втрати, туги за втраченим і нерозділеного материнського чекання, стаючи меморіалом всім, хто втратив життя на війні, та нагадуванням про високу ціну людського конфлікту.