Пісня "Степом" у виконанні Анастасії Приходько є глибоко емоційним та вражаючим твором, що відображає біль і журбу війни через образи українського степу. У першому куплеті описується картинка, де через степ ідуть у бій солдати, а навкруги розгортається сумна атмосфера – дим вкриває села, а мати стоїть біля хати, очікуючи на новини. Цей образ викликає відчуття тривоги та передчуття невтішних подій.
У другому куплеті ми бачимо продовження теми війни та її наслідків – звучить гуркіт гармат, і солдати падають на полі бою. Опис степу, що шумить житами навкруги, контрастує з жорстокістю боїв, підкреслюючи природну красу української землі та трагедію тих, хто в ній гине.
У заключному куплеті відбувається звернення до теми втрати та чекання. Мати все ще чекає свого солдата, але той вже спить вічним сном. Тут ми відчуваємо безмежний біль втрати, який поєднується з образом степу, що символізує вічність та незмінність життя, незважаючи на всю людську трагедію.
Таким чином, пісня "Степом" є сильним виразом горя та скорботи, яке приносить війна, і водночас – це гімн непереможному духу українського народу, його здатності цінувати красу життя навіть у найскладніші часи.