Текст пісні, написаний Артемом Лоіком з участю Абіє, глибоко вражає своєю щирістю та силою. Вона розповідає про жертвенність і героїзм українських захисників, які стоять на захисті своєї землі в умовах війни. Центральною темою є оборона села під Ізюмом, де снайперська група, що складається з чотирьох осіб, зіштовхується з переважаючими силами ворога. Автор змальовує картину невимовного героїзму і самопожертви, коли, незважаючи на оточення великою кількістю ворогів, солдати віддано борються за свою землю.
Кожен рядок пісні пронизаний болем і надією одночасно. Образи зруйнованих життів, снайперів, що йдуть у бій, і сцени з відчайдушної боротьби передаються з великою емоційною насиченістю. Попри всю трагедію та втрати, присутній дух непохитної відданості та віри в перемогу. Автор наголошує на важливості пам'ятати ці подвиги і не забувати про тих, хто поклав своє життя за волю та незалежність своєї країни.
Заклик пісні обминути "злу нестриманість" та знайти сили для продовження боротьби є не лише спробою втішити душі втрачених, а й закликом до живих не здаватися та продовжувати боротьбу. Таким чином, пісня стає гімном нескореності, героїзму та вічної пам'яті про тих, хто віддав найцінніше за мирне майбутнє своєї країни.