Пісня Артема Лоіка і Абіє "І всі відступили і стихло не всі, чотири не встигло…" розповідає про героїчну оборону села під Ізюмом в умовах повномасштабного вторгнення. Центральні образи пісні — четверо воїнів, які, опинившись в епіцентрі бою, відстояли свої позиції до кінця, незважаючи на численнішого ворога та важкі умови. Відображено контраст між величезною силою ворога і мужністю невеликої групи снайперів, яка в руїнах іде на навалу, аби Україна могла будувати своє майбутнє.
У творі відчувається глибока повага до захисників, їхньої жертовності та героїзму. Попри величезні втрати та оточення ворогом, воїни не здалися, продовжуючи вести бій. Їхні дії представлені як важливий внесок у боротьбу за свободу та незалежність країни, підкреслюється значення їхньої жертви для майбутніх перемог. Історія завершується наголосом на важливості пам'яті про подвиги захисників, передачі їхніх історій наступним поколінням через мистецтво та слово.
Автори пісні не лише розповідають про трагічні події, але й закликають слухачів не забувати про ціну, заплачену за свободу, та про тих, хто віддав своє життя за майбутнє країни. Це водночас історія про біль, втрату та гордість за незламний дух народу, який бореться за своє право на існування. Через лірику та емоційне навантаження пісня стає меморіалом хоробрості та самопожертви, які стали символом опору і незгоди з агресією.