Текст пісні Артема Лоіка з участю Абіє "Не віддавали уперто своє" відображає глибокі емоції та переживання, пов'язані з війною, жертвами, і нескореністю духу українських захисників. Пісня починається з вдячності тим, хто покриває від вогню, символізуючи захист та підтримку в труднощах. Вона описує оборону села під Ізюмом, де снайперська група, складаючись з двох снайперів та двох на прикритті, вступає в бій. Ці чотири зруйнованих життя символізують жертву, яку несуть воїни, захищаючи свою землю.
В тексті підкреслюється рішучість та мужність захисників, які, опинившись в оточенні ворога, не відступають і продовжують боротьбу. Вони залишаються непохитними навіть у обличчі переважаючих сил ворога, продемонстрованих через метафору орди як пухлини. Ця відвага та готовність жертвувати собою заради майбутнього України виражена через образи боротьби, крові та втрат.
Автор розповідає про долю чотирьох воїнів, їхній подвиг і жертву, акцентуючи на незламності духу та героїзмі в обличчі смертельної небезпеки. Пісня закінчується обіцянкою згадувати та вшановувати ці подвиги, підкреслюючи непереможність духу українського народу в боротьбі за свою свободу та незалежність.
"Не віддавали уперто своє" є потужним нагадуванням про ціну свободи, про мужність та самопожертву тих, хто стоїть на захисті своєї країни. Це гімн на честь непереможного духу українських захисників, який надихає на боротьбу та надію на мирне майбутнє.