Ця пісня Артема Лоїка з фічурингом Абіє відображає глибоко емоційну історію про героїзм, жертовність і страшну ціну війни. У тексті йдеться про оборону села під Ізюмом, де група снайперів стикається з переважаючими силами ворога. Четверо воїнів, двоє з яких снайпери, а двоє на прикритті, опиняються в центрі жорстоких бойових дій, намагаючись захистити свою землю. Символічно, що перед лицем надзвичайної переваги ворога, в їхніх гвинтівках залишається лише два набої, але вони не відступають.
Бій переходить на вулиці села, де, попри чисельну перевагу ворога, снайперська група продовжує оборону. Ця непохитна стійкість утілює дух незламності і готовність боротися до кінця за свою землю. Історія кульмінує в трагічних обставинах, де один з героїв залишається під завалами, інший - оточений тілами ворогів. Їхня жертва, зображена в пісні, є вираженням глибокої пошани до всіх, хто віддав своє життя за волю та незалежність своєї країни.
Заключні рядки пісні розкривають мотивацію автора - стати голосом забутих героїв, нагадати про їх подвиг і не дозволити цій пам'яті згаснути. Пісня стає мостом між минулим і майбутнім, закликом пам'ятати та цінувати жертовність і героїзм, який демонструють захисники своєї землі. Це твір про втрату, пам'ять та незламність духу народу, який бореться за свою свободу.