У пісні Артема Лоіка спільно з Абієм йдеться про героїчні та трагічні події, які відбуваються під час оборони села неподалік Ізюма. Пісня відтворює історію снайперської групи, що складається з чотирьох бійців, які вирушають до бою, щоб захистити свою країну. Висвітлюється їхній подвиг, мужність та відданість справі, а також незламність духу попри оточення ворогом та критичні обставини.
Описано жорстоку битву, в якій снайпери, в оточенні ворога, продовжували боротьбу до кінця, не покладаючись на чисельну перевагу противника. Ця історія висвітлює жертовність і героїзм захисників, їхню готовність до самопожертви заради майбутнього своєї країни. Попри трагічну долю снайперів, в пісні звучить надія на звільнення та відновлення, на вшанування пам'яті тих, хто віддав життя за свободу.
Автор пісні звертається до слухачів з проханням не забувати про подвиги захисників, подаючи це як особисте послання від бійців, яке має бути передане через пісню. Відтак, ліричний герой висловлює готовність стати снайпером, аби продовжити справу побратимів та зберегти вільні вулиці своєї країни. Пісня є вшануванням мужності, відваги та самопожертви українських захисників, закликаючи пам'ятати та цінувати їхній внесок у боротьбу за незалежність та свободу.