Пісня "В небо даю візу і дивлюсь росію" виконавців Артема Лоіка та Абіє є сильним виразом емоцій, переживань і прагнень людей, які переживають війну. Вона відображає глибокі внутрішні переживання, біль втрати, неприйняття війни та одночасно силу духу та незламність. Ліричний герой говорить про те, що мир був втрачений, серця і дороги розділені, але наголошує на тому, що люди не перетворились на зомбі, вони живі і йдуть лише до перемоги.
У пісні передано образи життя в умовах війни, де звичайні радощі та буденність замінені постійною тривогою та боротьбою за виживання. Слова "у руці не кава у думці «де ти ма»" символізують занепокоєння та тугу за близькими, а "сплю і їду в "мерсі" прокидаюсь в танку" відображає реальність військових, де межа між мирним життям і війною стирається.
Слова про сіяння замість стрілянини, дарування візи в небо і споглядання ворога лише через тепловізор підкреслюють, що боротьба ведеться не з ненавистю, а з прагненням до захисту свого дому та цінностей. Ліричний герой висловлює глибоку віру та любов до України, мрію про незалежність і свободу, що живить його навіть у найтемніші часи.
Пісня закликає не забувати про велику ціну, яку платять за свободу, і про важливість пам'ятати тих, хто віддав своє життя за майбутнє країни. Вона підкреслює, що боротьба за волю — це не лише фізичне протистояння, а й духовна сила, яка об'єднує людей в єдиному прагненні до миру, свободи та незалежності.