У пісні "Знайте ми не зомбі ми люди і йдемо лише до перемоги" виконавців Артема Лоіка та Абіє, ми стикаємося з глибоким та зворушливим зверненням до слухача, що розкриває жорстокість війни, силу духу та непохитну віру в перемогу українського народу. Пісня відображає переживання, боротьбу та надію на краще майбутнє, підкреслюючи, що незважаючи на війну, люди залишаються людьми, а не перетворюються на бездушних зомбі.
Перші рядки пісні зосереджені на внутрішньому світі воїна, його думках і почуттях, що змішуються зі страшними реаліями війни. Мова йде про втрату спокою, переживання за рідних, постійне відчуття загрози і боротьбу за власне життя та майбутнє своїх дітей. Слова "у руці не кава, у думці «де ти ма»" відображають звичайні людські тривоги та побут, що раптово перериваються війною.
Далі текст пісні переходить до опису братства бійців, їх відданості боротьбі за незалежність та свободу України. Згадуються історичні постаті - Шухевич та Сагайдачний, символізуючи спадкоємність поколінь борців за волю країни. Висловлюється ідея, що незважаючи на всі труднощі, українці продовжують вірити у перемогу та готові боротися за свої ідеали до кінця.
Пісня закінчується повторенням основної думки: мир - це не те, що дано нам зараз, але це те, до чого ми прагнемо, залишаючись людьми з надією та вірою у серці. Вона стає гімном волелюбства, нагадуванням про ціну свободи та необхідність цінувати кожного, хто стоїть на захисті рідної землі.