Артем Лоік (Feat. Абіє)Загуркочем Зброєю З Колисок Отруєні

Пісня "Загуркочем зброєю з колисок отруєні" виконавців Артема Лоіка та Абіє є виразним гімном сучасної України, який описує не тільки болісну реальність війни, але й непохитну волю до свободи та незалежності. Він відображає боротьбу і стійкість українського народу, їх готовність стояти до останнього за власну землю, ідентичність та майбутнє.

В тексті пісні присутній глибокий контраст між повсякденним життям і жорстокістю воєнного стану. "У руці не кава, у думці 'де ти ма', у душі - канава, удома дитина" - ці рядки передають внутрішній розрив між звичним мирним життям і війною, яка вторглася в кожен дім. Вони вказують на непрості реалії, з якими змушені миритися люди, чий домашній затишок порушений загрозою втрати найближчих.

Слова "Не стріляю — сію, в небо даю візу і дивлюсь росію тільки в тепловізор!" говорять про намагання зберегти людяність навіть у найскладніших обставинах, зосереджуючись на захисті, а не на агресії. Акцент робиться на обороні власної країни та ідентичності, а не на бажанні завдати шкоди іншим.

Особливо емоційно звучать рядки про історичну спадщину і прагнення до свободи, що передаються з покоління в покоління: "Ми діти Шухевича і внуки Сагайдачного!" Ці слова підкреслюють глибокі корені боротьби за незалежність, які сягають історичних постатей, символізуючи непереможний дух українського народу.

В заключних рядках пісні, "Як колись то збруєю, загуркочем зброєю з колисок отруєні — волею!", виражається рішучість і непохитна віра в перемогу та свободу. Це символізує невмирущу волю народу до боротьби і віри у краще майбутнє, незважаючи на всі випробування. Пісня стає голосом незламності, любові до рідної землі та віри у перемогу.