Пісня, виконана Артемом Лоіком за участю Абіє, занурює слухача в глибокий емоційний стан, де кожен рядок відображає не тільки особистісні переживання, а й колективний досвід нації в умовах війни. Ліричний герой пісні проголошує, що мир був втрачений, розділивши серця та шляхи, але наголошує на людяності та непереможному духу тих, хто йде до перемоги, незважаючи на втрати та біль.
У пісні детально описуються випробування та жертви, які приносять учасники конфлікту: від втрати домівок до особистих трагедій. Єдність та відданість своїй країні й незалежності стають головним меседжем. Так, у тексті йдеться про "тильки Україною і тільки незалежною", що підкреслює важливість боротьби за власну ідентичність та суверенітет.
Згадується і критика тих, хто стоїть на стороні ворога, називаючи їх "смішними артистами" та "орками". Це відображення гострої поларизації між оборонцями свободи та її пригнічувачами. Автори наголошують, що відстоюють не тільки фізичну, а й моральну свободу, протиставляючись режиму, що придушує.
В заключних рядках пісні лунає звернення до історичної спадщини, зокрема до постатей Шухевича та Сагайдачного, як символів незламності та боротьби за незалежність України. Це підкреслює зв'язок сучасної боротьби з історичною боротьбою предків, надихаючи на продовження опору з метою досягнення свободи та незалежності. Ліричні герої пісні заявляють про свою готовність використовувати зброю в ім'я свободи, подаючи це як невід'ємну частину їхньої ідентичності та спадщини. Таким чином, пісня стає не просто вираженням особистого чи колективного досвіду, а маніфестом непохитної віри в свободу та гідність.