Пісня "Як колись то збруєю загуркочем зброєю" у виконанні Артема Лоіка та Абіє занурює слухача в глибину суворої реальності, де мир - це міраж, а боротьба за свободу і незалежність - щоденний вибір і випробування. У пісні поєднуються образи воїнів, які незламно стоять на захисті своєї землі, підкреслюючи їхню готовність боротися та жертвувати собою заради майбутнього своєї країни. Відчувається глибока зв'язок поколінь, що об'єднуються спільною метою і вірою в перемогу.
Тексти пісні наповнені сильними метафорами та образами, що відображають складність і трагедію війни, але одночасно з цим - непохитну віру в світле майбутнє і незламність духу народу. Ліричний герой висловлює емоції втрати, гніву, але і надії, що зміцнюється у кожному слові пісні. Сміливість і відвага, які проявляють герої твору, стають символом нездоланного духу нації, що бореться за своє право на свободу і незалежність.
Пісня відкриває ширший контекст війни, що не обмежується лише бойовими діями, але й включає боротьбу за культурну ідентичність, за право самовизначення нації. Через музику та слова артисти передають силу духу, яка не зламається під тиском ворога, підкреслюючи, що справжня перемога закладена в серцях тих, хто готовий боротися за майбутнє своїх дітей та відстоювати свою країну до останнього подиху. Це гімн непереможності, любові до рідної землі та віри в перемогу, що неодмінно настане. Так, пісня стає не просто музичним твором, а маніфестом незламності духу, що об'єднує серця і дороги в боротьбі за мирне і вільне майбутнє.