У цій пісні Настя Каменських торкається глибинних відчуттів та переживань, які охоплюють людину у складні життєві періоди. Від початку автор підкреслює, що не кожна душа зазнає тяжких випробувань, але його душа - це океан гірких сліз та схил тривожних берегів, що символізує глибоку біль та страждання.
У наступних рядках співачка відображає безсилля перед обставинами, наголошуючи на тому, що слова та ліки безсилі у відновленні душевної рівноваги. Проте, незважаючи на труднощі, існує певна сила, яка веде вперед, навіть коли доводиться йти проти течії - символ боротьби та витривалості.
Далі в тексті з'являються образи травневих квітів, Азовського вітру, що надають пісні більше колориту та відчуття присутності в моменті. Ці образи вплітаються у волосся базиліки, символізуючи природну та невимушену красу життя, а молитва замість заповіту підкреслює глибину душевних переживань автора.
Завершується пісня визнанням, що хоч доля була неласкава, саме ці випробування згуртували їх, показуючи важливість спільних переживань у подоланні труднощів. Це підсумовує основну думку пісні: через страждання та біль ми можемо знайти глибший зв'язок та сенс у житті.