У цій пісні Настя Каменських занурює слухача у глибокий світ внутрішніх переживань і емоцій. Вона порушує тему глибокої болі, яка несе з собою втрату і страждання, але в той же час і непереможну силу духу, що допомагає протистояти життєвим випробуванням. "Океан гірких сліз" і "берегів схил тривожних" символізують нескінченну печаль і турботи, які переповнюють душу. Водночас, образ "райського саду" і "крові, в пелюстках" може вказувати на красу та складність людських переживань навіть у найскладніших моментах.
Далі, пісня переносить нас до метафори життєвої боротьби та виживання - "течемо ми проти ріки", підкреслюючи, що незважаючи на всі перешкоди, люди продовжують боротися та йти вперед. "Крики лелечі" можуть символізувати надію та відродження, яке приходить з часом, незважаючи на всю біль і втрату.
В останній частині пісні згадуються "травневі квіти", "Азовський вітер" та "мурашіння електронних літер", що надає тексту більшої глибини і багатогранності, змішуючи природні образи з сучасністю. "Моя молитва замість заповіту" та "в руках булава" можуть говорити про внутрішню силу та готовність боротися за своє життя і цінності, незважаючи на "долю неласкаву", яка "спіткала" як особистість, так і спільноту в цілому.
Загалом, пісня є вираженням складних внутрішніх станів людини, її боротьби, страждань, але й незламності духу, яка дозволяє протистояти викликам долі. Це роздуми про внутрішню і зовнішню боротьбу, силу волі та непереможність духу перед обличчям життєвих випробувань.