У цій пісні Настя Каменських звертається до глибокої й болючої теми душевного болю та випробувань, через які проходить людина. Вона починає з констатації, що не кожна душа зазнає таких глибоких переживань, як описано в пісні. "Океан гірких сліз" та "берегів схил тривожних" символізують глибину й інтенсивність її власних емоцій та переживань. Таке порівняння з природними елементами підкреслює всепоглинаючу силу її відчуттів.
Далі артистка говорить про душу, що переживає насильство та біль, використовуючи образи "у крові, в пелюстках" та "роздерта безбожно". Це надає пісні виміру фізичного та емоційного насильства, що зазнала особа. Звучить відчай та безнадія, коли співачка констатує, що "не допоможуть слова" та "ліків таких ще нема", що підкреслює безвихідь та глибину її страждань.
Проте у пісні з'являється і мотив опору та надії. "Течемо ми проти ріки" та "льодяні води дзвінкі" метафорично говорять про протистояння труднощам, про силу духу, яка дозволяє людині йти вперед незважаючи на всі перешкоди. "Травневі квіти" та "Азовський вітер" символізують відродження, надію та можливість нового початку.
Заключні рядки пісні відображають прийняття та єдність у боротьбі зі спільними випробуваннями. "Доля неласкава" говорить про спільні труднощі, але "згуртувала нас" підкреслює, що саме через ці виклики люди стають сильнішими та згуртованішими. Пісня закінчується на ноті солідарності та спільної міцності перед обличчям випробувань. Це не просто історія болю, але й історія про силу, що приходить зі спільної боротьби та підтримки.