Ця пісня є виразом глибокого і непорушного кохання, яке має майже космічний вимір. Вона починається з зображення імені коханої особи, написаного зорями у небі душі співака, що символізує вічність і незмінність їхнього почуття. Зустріч двох доль, зведених разом вищими силами, сприймається як дар від Бога, що лише підсилює відчуття передбаченості та неминучості їхнього союзу.
Ліричний герой зображений у стані абсолютного захвату та безмежної любові до своєї половинки. Він зізнається у готовності подолати будь-які відстані та час, лише б не бути розділеним з коханою, що підкреслюється обіцянкою зробити "100 тисяч кроків" до неї і вказує на неготовність провести "100 тисяч років" окремо.
Опис кохання через природні явища, такі як вітер, що несе голос коханої, і море, що малює її силует, додає відчуття всепроникності та всюдисущості цього почуття. Воно не просто охоплює весь світ навколо, а й перетворює його, роблячи кожен аспект реальності відображенням коханої особи.
В заключній частині пісні ліричний герой обіцяє обгорнути кохану своїм коханням через поцілунки та дотики, символізуючи фізичне та емоційне єднання. Вдячність Богу за дарування такого щастя говорить про глибоку духовну прив'язаність та вдячність за те, що їхні долі були зведені разом. Ця пісня є одою великою подякою за кохання, що випромінює щастя та вдосконалює життя.