Михайло ГрицканІм’Я Твоє Писане Зорями На Небі Моєї Душі

У цій пісні Михайло Грицкан відкриває перед слухачами світ глибоких емоцій та почуттів, описуючи всепоглинаючу, неповторну любов. Він поетично малює образ коханої, чиє ім'я наче викарбуване зорями на небосхилі його душі, символізуючи вічність та непорушність їхніх почуттів. Зустріч з коханою викладена як диво, передбачене долею, що стало для нього найбільшим щастям і сенсом життя.

Автор передає своє захоплення та шалену закоханість через образи природи, що невимовно красномовно говорять про глибину й силу його почуттів. Він готовий йти на все, аби бути поряд з коханою, говорячи про сто тисяч кроків, які він зробить до неї, та про сто тисяч років, які не варті одного дня без неї. Ці слова підкреслюють безмежність і відданість його любові.

Грицкан також звертається до мотивів природи, зокрема до вітру, що несе голос коханої, та до моря, що малює її силует хвилями, підкреслюючи всюдисущість та велич цієї любові. Він говорить про те, що огорне кохану поцілунками та дотиками, одягне її в своє кохання, що є образом повної відданості та бажанням бути з нею єдиним цілім.

Висловлюючи подяку Богу за дароване щастя бути разом з коханою, автор пісні підкреслює, що ця любов є для нього найбільшим дарунком долі, своєрідним чудом, що змінило його життя. Пісня є гімном величної, вічної любові, яка виражається через красу природних явищ та символіку зоряного неба.