Ця пісня розповідає про глибокі емоції та переживання молодого козака, який від'їжджає з рідної України. Він сідає на коня та залишає за собою чорні води, символізуючи розставання зі своєю коханою та рідною землею. Пісня починається з опису цієї моментальної картини, надаючи сцені емоційного заряду через зображення плачу молодої дівчини, яка є символом нерозділеного кохання та глибокої прихильності до козака.
В рефрені пісні використовується метафора літніх птахів – соколів, яких закликають оминати гори, ліси, доли, що можна трактувати як заклик до долі бути лагідною до козака в його мандрах. Дзвін дзвіночка символізує надію, заклик до збереження зв'язку між козаком та його рідною землею, незважаючи на фізичну відстань.
Приспів також виражає біль та ностальгію за рідною стороною, підкреслюючи тяжкість серця козака, який знає, що, можливо, більше ніколи не побачить свою кохану та рідні краї. Ця емоційна складова робить пісню не лише розповіддю про фізичну подорож, але й про внутрішню боротьбу, сум та втрату.
На завершення, пісня закликає до гостинності та пам'яті, просить, аби у разі смерті козака його поховали на рідній Україні поруч з коханою дівчиною. Цей момент відкриває глибину зв'язку між козаком та його землею, а також висловлює універсальне бажання повернутися додому, навіть після смерті. Пісня "Оминайте гори, ліси, доли" є виразом незламної любові, сильних емоцій та прихильності до рідного краю, втілених у ліричному та емоційно насиченому виконанні.