Текст пісні "Меду ви нам наливайте" гурту Mirami занурює нас у атмосферу українського козацтва, висвітлюючи глибокі почуття та традиції. У перших рядках ми стаємо свідками прощання молодого козака з рідним краєм і коханою. Образи чорних вод і плачу дівчини підкреслюють глибину їхнього горя та відчай, що супроводжує розлуку.
Приспів звертається до соколів, як символів свободи та нескореності, з проханням оминати гори, ліси, доли, що є метафорою подолання перешкод і випробувань. Дзвінь, дзвінь, дзвіночку - це заклик до надії, символ зв'язку із рідною землею та близькими.
Третій абзац висвітлює ностальгію козака, який опинився у чужому краю, де серце не знаходить спокою. Відчуття втрати, журби за милою та рідною стороною, виливаються у словах пісні, нагадуючи про ціну, яку доводиться платити за долю воїна.
Заключний абзац, "Меду ви нам наливайте, як загину – поховайте", є одночасно і піснею прощання, і заповітом. Тут козак просить про останнє прощання з рідною землею та коханою, якщо йому не судилося повернутися. Це глибоко символічно і відображає нерозривний зв'язок із рідною землею, любов'ю та вірністю до кінця.
Таким чином, пісня "Меду ви нам наливайте" відображає не лише особисту драму одного козака, але й глибоко закорінені в українському народі цінності: вірність, любов до рідної землі та готовність боротися за свою свободу. Це пісня про любов, смуток, відвагу та непереможний дух українського народу.