Іван НикитюкБерегом Так Пізно Мовчазний Ходжу

Пісня, яку виконує Іван Никитюк, ніжно й поетично розкриває історію кохання, що не знає перешкод. Ріка, що в'ється між гір, стає символом межі, яка розділяє закоханих. З одного боку річки, серед мальовничих гір і зелених лісів, живе Марічка – дівчина неперевершеної краси, яка заворожує всіх парубків своєю усмішкою і поглядом.

Ліричний герой пісні, ходячи мовчазно берегом, виражає свою тугу й одинокість, оскільки він не може знайти шлях до коханої. Вода тут – не лише перешкода, але й символ глибоких почуттів, що в'ються в його серці. Хоча річка сміється йому в обличчя, він не втрачає надії знайти шлях до Марічки, до своєї любові.

Ця пісня – це відображення вічної теми кохання, яке не знає перешкод. Вона розкриває глибину почуттів ліричного героя, його готовність йти за голосом серця, незважаючи на всі бар'єри. Через образи природи та використання символів, таких як річка та гори, пісня створює колоритний і емоційно насичений образ, що запам'ятовується слухачу.