Пісня "Хоч скачи у воду – кажуть парубки" виконавця Івана Никитюка виражає глибокі емоції та почуття, зв'язані з недосяжною любов'ю та розділеними відстанями. Вірші пісні намалювали картину неспокійної річки, що тече біля підніжжя гір, створюючи метафору для бар'єрів і перешкод у стосунках між людьми.
Перший куплет описує мальовничу сцену, де річка слугує межею між співаком та Марічкою, об'єктом його почуттів, яка живе на протилежному березі. Її краса і привабливість такі великі, що навіть молоді чоловіки жартують, готові перебороти водну перешкоду заради можливості бути поряд з нею.
У другому куплеті розкривається особисте відчуття співака, його самотність та бажання знайти шлях до Марічки, попри відсутність очевидного рішення. Він зображує себе блукаючим берегом річки в пошуках дороги до коханої, що символізує його внутрішній конфлікт і боротьбу.
Заключний рядок, який не був повністю представлений, але згадує про незмінну рішучість персонажа перетнути річку, підкреслює його непохитну віру та надію знайти шлях до своєї любові, незважаючи на всі перешкоди і труднощі. Пісня в цілому звучить як ліричний вираз сильних емоцій, любові, яка здатна долати перепони, та глибокої ностальгії за втраченим спокоєм.