Пісня "Марічка" виконавця Івана Никитюка розкриває історію нерозділеного кохання через метафору річки, що розділяє двох закоханих. У перших рядках автор описує красу природи, в якій живе дівчина Марічка, таємничо і привабливо з'являється на порозі свого дому, осяваючи все довкола своєю красою та чарами. Її посмішка та погляд, сповнені ігривості та ваблення, стають причиною замилування молодих чоловіків, які порівнюють її з красою навколишньої природи.
В середині пісні головний герой розкриває свої почуття та роздуми про Марічку. Він зізнається у своїй самотності та тузі, які викликані неможливістю перебувати поруч з коханою через природню перешкоду – річку, що їх розділяє. Така обставина стає символом непереборних життєвих обставин та бар'єрів між людьми, що кохають одне одного.
У заключній частині пісні виявляється непохитна віра та рішучість героя знайти шлях до своєї коханої, незважаючи на всі перешкоди. Він говорить про свою готовність подолати будь-які труднощі заради можливості бути разом з Марічкою. Це підкреслює універсальну тему непереможної сили кохання, яка здатна подолати будь-які перепони. Пісня зачіпає глибокі емоційні струни, змушуючи слухача роздумувати про значення справжнього кохання, вірності та відданості.