Ця пісня є ліричною розповіддю про роздуми людини, яка згадує минулі стосунки та емоційні моменти, що їх об'єднували з колишнім партнером. У першому абзаці виконавець звертається до слухача з проханням згадати його вранці за чашкою кави, символізуючи спільні звички та моменти інтимності, які вони ділили. Метафора "роз’єдналися як лук зі стрілою" підкреслює необхідність їхнього розлучення для того, аби кожен міг продовжити свій шлях самостійно, незважаючи на те, що колись вони були нерозлучні.
У середній частині пісні акцент робиться на відстань та розлуку, які стали між ними, через що їхні життя скотились у різні боки, як "перекотиполе". Повторення про "гітару, що заплаче" слугує символом глибокої ностальгії та смутку за втраченими емоціями та часом, проведеним разом. Також це може символізувати пісні та мелодії, які колись були для них особливими.
Останні рядки пісні вводять філософські роздуми про сум та втрату, порівнюючи свій внутрішній стан з природними та міськими елементами, які можуть відчувати або не відчувати втрату. Це розділення реалій із віддаленими телефонними розмовами, які не здатні передати повноту емоцій та спотворюють сприйняття дійсності. Пісня закінчується на повторенні про гітару, що плаче, залишаючи слухача з відчуттям глибокої ностальгії та роздумів про минуле.