Ця пісня пронизана ностальгією та роздумами про втрату зв'язку між людьми, які колись були близькі. Автори порушують тему розлуки та віддаленості, що стає причиною згасання колишніх почуттів і відносин. Перші рядки пісні запрошують слухача згадати минулі часи, коли життя здавалося більш захоплюючим і повним. Використання образу чашки кави вранці натякає на інтимні, повсякденні моменти, які поділяли люди, перш ніж обставини змусили їх розійтися.
Метафора роз'єднання лука зі стрілою відображає біль і необхідність рухатися далі, незважаючи на минуле зв'язок. Повторення про заплаче гітару символізує глибокий емоційний біль та втрату, що повторюється, підкреслюючи неминучість розставань та те, як вони залишають слід у серцях і на долях людей, розкиданих по різних краях.
Роздуми про те, чи сумують дерева за опалим листям чи аскети за великим містом, розширюють тему суму та втрати, роблячи її універсальною. Задаючи питання, чи сумує забута пісня за голосом, автори торкаються ідеї втрати сенсу та значення без зв'язку, що їх об'єднував. Критичне зауваження про те, як телефонні розмови спотворюють дійсність, підкреслює глибину розриву, який технології не можуть подолати.
Повторюваний рефрен про гітару, що плаче, викликає відчуття втраченої гармонії та недосяжності колишньої близькості, підсумовуючи основну тему пісні про розділеність і спроби знайти розраду в спогадах та роздумах про те, що залишилося позаду.