Пісня "Там на тому боці загубив я спокій" виконавця Івана Никитюка розповідає про невимовне кохання та недосяжність об’єкта почуттів. У першому куплеті описується краса природи, де розташоване місце дії – неспокійна річка, що тече біля підніжжя гір, і зелений бір, де ховається хата коханої дівчини, Марічки. Цей пейзаж створює атмосферу казковості та віддаленості від реальності, де кохання здається чимось чарівним і водночас недосяжним.
Далі пісня переходить до опису Марічки, її краси та того, як її виходи з хати зачаровують всіх навколо. Її усмішка і погляд з-під лоба викликають захоплення серед місцевих парубків, проте вони лише жартома кажуть один одному "Хоч скачи у воду!", натякаючи на відстань і неможливість бути поруч з нею.
Головний герой висловлює свої почуття через рефлексію про свою самотність та втрачений спокій, який він загубив "на тому боці" річки, де живе Марічка. Він ходить берегом річки, мовчазний і одинокий, адже не може знайти шляху до своєї коханої. Така ситуація символізує бар'єри та перешкоди, які часто зустрічаються на шляху до виконання бажань серця.
У пісні відчувається глибока ностальгія та прагнення до недосяжного, а річка виступає не лише як фізична перепона між закоханими, а й як метафора емоційної відстані та неможливості об’єднання. Заключний рядок, де зазначається намір знайти шлях на той бік, попри всі перешкоди, відображає незламність духу головного героя та його віру в можливість досягнення щастя. Вона передає вічну тему людської спроможності мріяти і прагнути до кохання, незважаючи на перешкоди.