Іван НикитюкБерегом Так Пізно Мовчазний Ходжу Там На Тому Боці Загубив Я Спокій

Пісня розповідає про глибоке почуття, що виникло у серці головного героя до дівчини, яка живе на протилежному березі річки. Опис річки, що в'ється "наче змійка" і тулиться до гір, створює атмосферу краси та мирності, контрастуючи з внутрішнім неспокоєм героя. Марічка, дівчина, яка живе на тому боці, зображена як неймовірно красива істота, яка своєю присутністю здатна оживити навколишній світ.

Далі текст пісні детальніше занурює слухача у стан героя, який відчуває сильну прихильність до Марічки. Його самотні прогулянки берегом річки в пізню годину стають виразом його спроб знайти спокій, який він втратив через неможливість бути з нею. Опис його стану, коли він бачить її красу і відчуває її усмішку, наголошує на глибині його емоцій та наскільки далеко він готовий зайти заради цього почуття, хоча фізично вони й розділені річкою.

У фіналі пісні герой звертається до оточуючих із проханням не питати, чому він самотній та чому продовжує свої мовчазні прогулянки. Він зізнається, що втратив свій спокій "на тому боці" і не може знайти шляху до Марічки. Це висловлює універсальну ідею про те, як любов може стати джерелом як величезної радості, так і глибокого болю, коли об'єкт твоїх почуттів є недосяжним. Пісня змальовує картину не лише зовнішньої, але й внутрішньої боротьби, в якій кожен крок до коханої є кроком у невідомість, сповнений надій та розчарувань.