Пісня "Все одно на той бік я путі знайду" виконавця Івана Никитюка відображає почуття любові та недосяжності. У ній описується краса природи, яка слугує фоном для розповіді про нездійсненне кохання. Річка, що в’ється як змійка і тулиться до підніжжя гір, стає символом межі між героєм пісні та його коханою Марічкою, яка живе на протилежному березі.
Марічка зображена як дівчина неземної краси, чия усмішка та вигляд викликають захоплення у всіх хлопців навколо. Її краса така сильна, що вона буквально змушує парубків фантазувати про відважний стрибок через річку, щоб бути поряд з нею. Проте герой пісні почувається відокремленим від свого кохання, нездатним знайти шлях до неї, що призводить до його самотності та смутку.
Висловлюючи свої почуття, герой розповідає про свою тугу та невимовний біль від того, що не може бути разом із Марічкою. Його пізні прогулянки берегом річки стають метафорою його спроб знайти спосіб подолати відстань, що розділяє їх. Пісня переповнена глибокими емоціями та рефлексією про кохання, яке залишається недосяжним через обставини, неконтрольовані самими закоханими. Це історія про вічну надію знайти шлях до коханої особи, незважаючи на всі перешкоди.