Іван НикитюкТа Нехай Сміється Неспокійна Річка

Пісня "Та нехай сміється неспокійна річка" у виконанні Івана Никитюка є ліричною розповіддю про кохання, відстань та недосяжність об'єкта почуттів. Вона починається з опису краси природи, де неспокійна річка в'ється біля підніжжя гір, створюючи мальовничу сцену. На протилежному березі живе Марічка, дівчина, яка символізує красу і чистоту, її хата затишно схована у зеленому лісі. Опис її виходу з хати на поріг, де вона блищить красою і усміхається, зачаровує всіх навколо, особливо чоловіків, які готові на все заради її уваги.

У наступній частині пісні ліричний герой висловлює свої почуття та розповідає про свою самотність та тугу за недосяжною Марічкою. Він ходить берегом річки, втрачений у своїх думках і почуттях, шукаючи спокій, який втратив через кохання, що знаходиться на іншому березі. Його кохання до Марічки стало причиною його болю та одиночества, але він не може знайти шлях до неї, що символічно підкреслює розрив між ними.

Заключний рефрен пісні є вираженням прийняття та безсилля перед обставинами. Ліричний герой змирюється з тим, що неспокійна річка продовжує сміятися, підкреслюючи його невдачу та біль від нерозділеного кохання, але водночас він не втрачає надії перебороти перешкоди та досягти бажаного, навіть якщо шлях до цього здається неможливим. Це історія про непереможну силу кохання, яка здатна протистояти будь-яким випробуванням, навіть коли шанси на щасливий кінець здаються надзвичайно малими. Пісня залишає слухача з відчуттям гіркоти від нерозділеного кохання, але також і з нотками надії на краще майбутнє.