Пісня розповідає про глибоке почуття, яке виникло у серці головного героя. Через неспокійну річку, яка символічно розділяє двох закоханих, герой описує свою тугу та неможливість бути разом з об'єктом своїх почуттів – Марічкою. Ця річка, що в'ється між гірами, стає метафорою непереборних перешкод між ним та його коханою.
Марічка, яка живе на іншому березі, описується як дівчина неземної краси, котра своєю привабливістю змушує місцевих парубків мріяти про неї. Її усмішка та погляд з-під лоба викликають у юнаків бажання подолати річку, аби бути поруч з нею.
Головний герой висловлює свою розпач та самотність через неможливість знайти шлях до коханої. Він загубив свій спокій "на тому боці" і тепер блукає берегами, шукаючи спосіб досягти Марічки. Ця пісня є виразом не лише любові та туги, але й непохитної надії та бажання подолати перешкоди заради справжнього почуття.
Останні слова пісні, де згадується сміх неспокійної річки, можуть символізувати іронію долі або ж незламну віру героя в те, що одного дня він все ж таки зможе перебути цю річку та об'єднатися з коханою, незважаючи на всі перешкоди. Це історія про вічні цінності любові, надії та нескореності людського духу перед обличчям випробувань.