Пісня, виконана Alena Omargalieva та Chekson, занурює слухача у важку атмосферу війни, втрати та особистого горя. Вона розповідає про біль і страждання, що приходять з розумінням необхідності воювати та можливості не повернутися додому. Ліричний герой звертається до коханої, сповнений тривоги за її благополуччя та занепокоєння про власну долю.
Перший куплет відображає внутрішній стан персонажа, що стоїть на порозі життєво важливих рішень, коли навіть небо здається ворожим через всюдисуще насильство і зло. Він намагається знайти відповіді на питання, що мучать його серце, роздумуючи про війну, яка перетворює людей на звірів.
У другому куплеті розкривається тема кохання у часи великих випробувань. Любов стає останнім промінчиком світла, маяком надії, що допомагає вистояти і зберегти гідність перед лицем загрози. Висловлюючи свої почуття, ліричний герой намагається залишити щось вічне за собою, можливо, передчуття останньої зустрічі.
Третій куплет відкриває глибину внутрішнього розпачу, що охоплює героя в нічній тиші, коли спогади і страхи стають непереборними. Боротьба за виживання, втрата друзів і сподівань стають невід'ємною частиною його існування, але водночас вони закликають бути сильними, адже втрата - це ще не кінець.
Повторювані рядки про безодню лиха та замерзлі труни символізують безкінечну ціну війни та нагадують про важливість пам'ятати тих, хто вже віддав своє життя заради майбутнього. Ця пісня - не лише про горе і втрату, а й про нескореність духу, любов, яка перевершує всі випробування, та надію, що з'являється навіть у найтемніші часи.