У цій пісні гурту "Время и Стекло" описується інтенсивне, але болісне кохання, яке порівнюється з токсичним полином. Любов тут виступає двояко: з одного боку, вона манить і приваблює, але з іншого — приносить страждання та біль. Пісня наголошує на глибокій внутрішній протирічності емоцій, які переживає головний герой чи героїня, коли занурюється в свої почуття.
Тема кохання продовжує розгортатися через образи диму та танцполу, які символізують нестабільність, непостійність емоцій та ситуацію, коли бажане зливається з реальністю лише на момент, створюючи ілюзію щастя. Дим, що огортає, стає метафорою недосяжності об'єкта кохання та водночас — способом втечі від реальності. Героїня пісні бажає танцювати лише з однією людиною, але опиняється самотньою серед загальної метушні, де все навколо виглядає як дим.
Пісня відображає внутрішню боротьбу між бажанням зберегти кохання та розумінням його ілюзорності. Кохання порівнюється з дурманом — солодким, але згубним, що затуманює розум і робить реальність неясною. Це вираження універсальних почуттів людини, що знаходиться в полоні своїх емоцій, які одночасно є джерелом щастя і страждань. Через ці образи пісня говорить про складність людських відносин, про пошук і втрату, про внутрішній світ, сповнений суперечностей.