У цій пісні гурту "Время и Стекло" йдеться про складні та заплутані відчуття, які виникають у людини під час кохання, що сприймається як дим - щось невловиме, що може обіймати і поглинати, але при цьому залишається недосяжним. Пісня переповнена метафорами, які описують любов як певний вид залежності або сп'яніння, що викликає у голові туман і робить реальність розмитою та незрозумілою.
Описані в пісні емоції переплітаються з образами диму, що символізує непостійність та змінність відносин між людьми. Дим стає емблемою недосяжності та водночас привабливості об'єкта кохання. Виконавці намагаються втекти від болю та розчарування, які несе із собою любов, звертаючись до диму як до засобу приховати свої справжні почуття та емоційний стан.
Пісня зображує досвід особистісного розчарування, коли сподівання на щасливе кохання зазнають краху, залишаючи лише почуття самотності та нерозділеного почуття. Ліричний герой виявляється в пастці своїх емоцій, шукаючи способи забути або знайти вихід із ситуації, в якій кохання стає причиною страждання. Це викликає у слухачів роздуми про природу любовних відносин та про те, як іноді наші почуття можуть стати джерелом болю замість радості.