У цій пісні артист висловлює своє глибоке сумування та ностальгію за часами, коли він відчував себе вільним і щасливим, незайманим тривогами і стресом. Ліричний герой згадує минуле, яке здавалося менш складним і більш радісним, час, коли його серце було вільним від болю та невизначеності, що охоплює його тепер.
Звернення до мистецтва і творчості, зокрема до малювання, виступає як спосіб втечі від реальності, спосіб ізоляції від того, що викликає біль. У снах і зорях ліричний герой знаходить втіху, малюючи карти своїх прагнень, місця, де він може знову знайти своє щастя і відчути себе вільним. Це вказує на потребу у внутрішній втечі, пошук відповідей у світі фантазій та мрій.
Пісня торкається універсальних тем любові та смерті, які малюються на зоряному небі, символізуючи вічну боротьбу між темними і світлими сторонами людського існування. Через образи, створені у пісні, прослідковується ідея про те, що мистецтво та креативність можуть слугувати не лише утечею, але й засобом самовираження, що допомагає знайти внутрішній спокій серед хаосу зовнішнього світу. В кінцевому підсумку, це роздуми про пошук свободи, яку ми намагаємося знайти у власному серці та душі, попри всі негаразди, що стоять на нашому шляху.