Пісня "Комусь збрешу що я їм‘я твоє не пам‘ятаю" у виконанні МАШІ КОНДРАТЕНКО занурює слухача в історію невиголошених почуттів, туги за минулими стосунками та складність сприйняття втрати. Вона розповідає про внутрішній світ героїні, що біжить босоніж по асфальту у темряві, символізуючи свою біль та вразливість. Цей образ відображає спроби втечі від реальності, де вона не може визначити свої стосунки з коханою людиною, оскільки вони не є ані друзями, ані коханцями.
Згадка про те, що "без тебе ніби добре, але я чомусь шукаю в сірому натовпі ті плечі", говорить про внутрішню боротьбу та суперечливість почуттів героїні, яка зовні намагається переконати себе та інших у своєму благополуччі без коханої особи, але насправді відчуває глибоку втрату та самотність.
Рядки "Комусь збрешу, що я їм‘я твоє не пам‘ятаю" та "Ало, ну шо, ну як ти, з ким ти, де ти" відображають спроби героїні зв'язатися з минулим, з тією особою, яка залишила в її серці незагойний слід. Це показує, як вона намагається зберегти зв'язок, попри всі спроби відпустити та забути.
У фінальній частині, де йдеться про "Приходь до мене з нею на концерти", героїня виражає іронію та біль від того, що вона повинна приховувати свої справжні емоції та спостерігати за щастям коханої людини з кимось іншим. Висловлюючи свої почуття через музику, вона одночасно розкриває свою уразливість та силу.
Таким чином, пісня є вираженням складної емоційної драми, в якій любов, втрата, ностальгія та самопізнання переплітаються, залишаючи слухача замислитися над глибиною людських почуттів та їхнім впливом на особистісний розвиток.