Ця пісня пронизана глибоким символізмом та відображає складність сучасного світу, де технології тісно переплетені з людським існуванням. Автори розмірковують про пошук себе у віртуальній реальності, згадуючи про "цифру" та "прошивку", що символізує цифровий слід кожної особистості в інтернеті. Вони наголошують на важливості збереження ідентичності та продовження роду в умовах сучасного світу, де цифрове спілкування часто замінює реальні стосунки.
Пісня також торкається теми вічної боротьби між минулим і майбутнім, традиціями та інноваціями. Згадка про "зелені символи" та "пластмасу, що починає дихати", може символізувати нові технології, які стають невід'ємною частиною нашого життя. Автори рефлектують над впливом цих змін на людські цінності та спадкоємність поколінь.
Окрему увагу в пісні приділено проблемі сприйняття сучасності як "володінь Пандори", де кожен новий винахід приносить не тільки добро, але й зло. Це відображає складність моральних виборів в епоху технологічного прогресу. "Страх вічний" та "ненависть поколіннями" вказують на глибокі соціальні та психологічні конфлікти, які супроводжують людство.
Заклик "згадати, хто ми" і водночас вказівка на "показане" з боку інших підкреслює ідею пошуку автентичності та сутності власної ідентичності в контексті зовнішніх викликів і технологічного тиску. Пісня закликає не втрачати зв'язок із коріннями та цінностями, незважаючи на швидкоплинність сучасного життя. Співаки пропонують роздуми про важливість пам'яті, історії та збереження культурної спадщини у світі, що стрімко змінюється.