Арсен МірзоянНіколи Не Було Неба Ми Самі Собі Були Цілий Світ

Пісня Арсена Мірзояна "Ніколи не було неба, ми самі собі були цілий світ" розкриває глибокі емоційні стани, що супроводжують втрату і самоідентифікацію. У першому куплеті йдеться про співчуття та розуміння між двома людьми, які поділяють спільну біль та втрату, без потреби в обговоренні причин їхнього горя. Артист звертається до слухача, ділячись власним досвідом і визнаючи, що втрати та випробування є частиною їхнього спільного досвіду.

Головна тема пісні виявляється у приспіві, де піднімається ідея ілюзорності втрачених можливостей та мрій. "Ніколи не було неба, ми - самі собі були цілий світ" може символізувати усвідомлення, що очікування та прагнення до ідеалів часто є недосяжними, і що справжнє значення життя лежить у прийнятті себе та світу навколо такими, як вони є. Відсутність "неба" може бути метафорою недосяжних мрій або втрачених надій.

Другий куплет розкриває тему особистої втрати та жалю через образ забутих або загублених "крил", які можуть символізувати втрачені можливості, мрії або невинність. Вказівка на те, що "їх гладила мама вночі" нагадує про безтурботність дитинства та тепло материнської любові, яке контрастує з холодністю та втратами дорослого життя.

У цій пісні Арсен Мірзоян порушує теми особистісного зростання, примирення з власними втратами та знаходження сенсу в існуванні без ілюзійних очікувань. Через свою творчість артист ділиться з слухачами думкою про те, що справжнє розуміння та прийняття себе та інших можливе лише через прийняття життя таким, яким воно є, без ідеалізації або фальшивих надій.