Пісня Арсена Мірзояна "І по шматочку помалу я до живу" занурює слухача у глибоку рефлексію про особистісні втрати, самотність і спроби знайти себе у світі, де відчуваєшся відрізаним від своїх бажань та мрій. Виконавець звертається до теми втрати внутрішньої цілісності та пошуку підтримки у співрозмовника, який, як і він, знаходиться в стані зневіри і розпачу.
В першій частині тексту ми бачимо образ двох людей, які намагаються знайти розраду у спільному сприйнятті свого внутрішнього хаосу і зневіри. Вони не шукають причин свого стану ззовні, а скоріше діляться внутрішнім відчуттям втрати, яке є спільним для обох. Співчуття і розуміння стають способом знайти хоча б тимчасове полегшення.
У другій частині тексту розкривається мотив втрати ілюзій і пошуку сенсу в житті. Герой пісні рефлектує над своїм минулим і згадує про "крила", які могли бути лише ілюзією, недосяжною мрією, яка ніколи не була реальністю. Він говорить про внутрішній світ, який вони самі створили, і про те, як цей світ обмежує їх, не дозволяючи досягти бажаної свободи.
Остання частина звертається до теми самопізнання і прийняття втрати. Герой пісні приходить до усвідомлення, що він сам може бути причиною своїх втрат, і це призводить до глибшого саморозуміння та пошуку шляхів виправлення. Ця частина пісні відкриває двері до надії та можливості знайти в собі сили для подолання труднощів і пошуку нового шляху вперед.