Пісня Артема Лоїка "Нє ну ми тут бамбук і не куримо" розповідає про складні реалії життя в умовах війни та виклики, з якими стикаються люди на фронті. Вона відображає контраст між повсякденним життям людей, які залишаються в тилу, та тими, хто перебуває на передовій, підкреслюючи розрив між різними способами ведення війни - культурним та буквальним.
У першій частині пісні висвітлюється відчуття ізоляції та віддаленості від звичного життя, яке ведуть люди в тилу. Автор описує, як вони чекають на допомогу та підтримку, але водночас відчувають покинутість та нерозуміння з боку інших.
Далі пісня переходить до образу "культурного фронту", де мовиться про інтелектуальну та моральну боротьбу, що ведеться паралельно з фізичним протистоянням. Цей аспект підкреслює важливість культурних зусиль у військовий час, але також вказує на складність такої боротьби, коли більша частина уваги зосереджена на безпосередньому виживанні.
В останній частині пісні акцент робиться на те, що, незважаючи на усі труднощі та випробування, люди на фронті продовжують думати, творити та залишатися людяними. Це вияв спротиву та непідкорення обставинам, символ того, що дух не зламати навіть у найтяжчі часи. Пісня закликає до єдності та розуміння, підкреслюючи, що кожен внесок у спільну справу є важливим, незалежно від форми цього внеску.