Пісня Артема Лоіка "От би хтось написав про це пісню" відображає глибокі та комплексні емоції, пов’язані з війною та її впливом на людей, які залишаються жити в умовах конфлікту. Використовуючи образну мову та метафори, виконавець описує, як люди поступово звикають до постійного напруження та небезпеки, змушені шукати способи виживання та підтримки одне одного, навіть коли здається, що світ навколо руйнується.
Згадка про "збір на карту" та "чекаємо карту, чекаємо вас" символізує сподівання на допомогу та підтримку ззовні, яка часто здається недостатньою або запізнілою. Пісня торкається теми відчуження між тими, хто перебуває на передовій або в зоні конфлікту, та тими, хто залишається в безпечних зонах, не здатних повністю усвідомити глибину трагедії.
Рядки про "не всім же стріляти у куряві" і "на фронті культурному днями" відображають роздуми про різні форми боротьби та внесок, який кожна людина може зробити у цей важкий час. Автор підкреслює, що навіть у такі моменти культура та мистецтво залишаються важливими, виступаючи як спосіб вираження супротиву та збереження людяності.
В цілому, пісня є емоційним висловлюванням про складність виживання в умовах війни, про важливість підтримки та взаєморозуміння між людьми, і про те, як культура та мистецтво можуть служити засобом вираження спротиву та надії на краще майбутнє. Пісня закликає не забувати про тих, хто переживає трагедію війни, та продовжувати підтримувати одне одного незважаючи на обставини.