Пісня "Але наша любов не пропала" у виконанні Андрія Кравченка занурює слухача у рефлексії про минуле, зустрічі та зміни, що відбуваються з людьми з часом. Вона починається з ностальгійного згадування першої зустрічі з коханою, коли співак описує її як "мою пташку". Він згадує момент, коли дивився на неї довго, але з часом її стало важко впізнати, підкреслюючи зміни, що сталися з обома.
У другій частині пісні акцент робиться на змінах, що відбулися з зовнішністю та емоційним станом жінки. Вона вже не та, "море сліз пролила", її очі стали сумними, а уста втратили свою солодкість. Співак ставить риторичне запитання про те, хто цілував її уста під час їхньої розлуки, висловлюючи біль від втрати та змін.
Наприкінці пісні висловлюється надія на збереження спільних теплих спогадів і любові, незважаючи на роки, що пройшли, і зміни, які відбулися з обома. Автор просить кохану посміхнутися йому, якщо колись вони зустрінуться, нагадуючи про ті часи, коли вони були щасливі разом. Заключний рядок підкреслює, що хоча вони змінились, їхня любов залишається непохитною. Таким чином, пісня відображає сильні почуття, спогади та прийняття змін, що відбуваються у житті, зберігаючи в серці незмінну любов.