У пісні "Колір музики, її темп" Геля Зозуля торкається теми глибокого особистісного переосмислення і важливості жити в гармонії з собою, не зважаючи на загальноприйняті стандарти або прогнози. Перші рядки пісні відображають рефлексію про те, що ми часто живемо не так, як могли б або як вважали за краще у минулому, а також про те, що іноді ми відчуваємо жаль через невикористані можливості або шляхи, які ми не обрали.
Подальший текст піднімає ідею про те, що музика і танець можуть стати способом знайти себе і свій внутрішній світ, дозволяючи відчути єдність з собою та забути про зовнішні оцінки та очікування. "Колір музики, її темп" символізує емоційне різноманіття та глибину відчуттів, які можуть супроводжувати нас у різних життєвих ситуаціях. Ця пісня є нагадуванням про те, що кожен момент життя є унікальним і цінним, і музика може допомогти нам це відчути.
Автор також акцентує на тому, що важливо цінувати моменти, коли ми можемо "закрити очі" та знайти спокій і задоволення у своєму внутрішньому світі, незалежно від зовнішніх обставин або думок інших людей. Через метафору музики виконавець висловлює ідею про необхідність бути вірним собі, своїм бажанням та своєму сприйняттю світу, незважаючи на все. Таким чином, пісня є виразом пошуку гармонії з собою та світом через музику і танець, що стають метафорою життєвого шляху і внутрішньої свободи.