Пісня "Які ж ми ідіоти що жили не так" виконавця Геля Зозуля відкриває перед слухачами глибокі роздуми про життєвий шлях, про вибори та рішення, які ми робимо. Ліричний герой замислюється над тим, як часто ми відступаємо від ідеалів та очікувань, закладених у нас суспільством або вищими силами. Ця рефлексія охоплює відчуття жалю та розуміння, що ми часто живемо не тим життям, яке могли б або повинні б були.
Використання музичних метафор, таких як "нові ноти" та "колір музики", підкреслює емоційну глибину та багатовимірність досвіду, який ми переживаємо разом з музикою. Музика стає символом життєвого досвіду, який сповнений змін та нових починань. Ліричний герой визнає, що незважаючи на помилки та невірні шляхи, важливою залишається здатність переживати, відчувати, радіти музиці та життю.
У пісні також відчувається мотив самотності та пошуку себе, коли ліричний герой говорить про закреслені ноти та моменти, коли він залишається один зі своїми думками та музикою. Це наголошує на ідеї внутрішньої свободи та особистісного розвитку через прийняття власних рішень, навіть якщо вони ведуть від встановлених норм.
Загалом, пісня є глибокою рефлексією про життєвий шлях, вибір та особистісне зростання. Вона закликає слухачів цінувати моменти, пережиті з музикою, як метафору життєвих переживань, та навчає важливості бути вірними собі, навіть коли шлях, яким ми йдемо, не збігається з очікуваннями інших. Це спонукає до роздумів про власне життя, про вибори, які ми робимо, і про те, як ці вибори впливають на наш досвід та відчуття щастя.